Радa з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів України
radakmu.org.ua - офіційний веб-сайт

РАДА ПІДПРЄМЦІВ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

| написати листа | додати у обране |

| Сьогодні:  Четвер, 28 травня 2020 року |

 

»

 Навігатор » Головна сторінка » Новини та повідомлення »


»

Новини та повідомлення

27.10.2011

Леонід Козаченко: «Було поставлено близько 80 основних проблемних питань, які в новому Податковому кодексі унеможливлювали ведення бізнесу»


Олександр ІВАХНЮК: Наш гість: Леонід Козаченко, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, президент Української Аграрної Конфедерації.
Приємна новина для підприємців сталась в той момент, коли ВР України ухвалила зміни до Податкового кодексу, якими передбачено саме те, чого вимагав «податковий майдан».
Леонід КОЗАЧЕНКО: Дійсно, це приємна новина. Це приємна подія, яку ми чекали майже 4 місяці. Сьогодні ми маємо закон, який змінює Податковий кодекс. Це дає можливість значно покращити середовище, в якому працює малий бізнес. Ми мали, нажаль, неприємні цифри зменшення бізнес-активності, закриття бізнесу. І ми це середовище змінили в кращу сторону. Ми можемо повернути до роботи близько 30% підприємців, представників малого бізнесу або спрощеної системи, які останній час не могли здійснювати свою діяльність.

Олександр ІВАХНЮК: Що сталося такого зараз, чого не було тоді, коли підприємці намагалися докричатися до влади? Чим взяли цього разу?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Було поставлено близько 80 основних проблемних питань, які в новому Податковому кодексі унеможливлювали ведення бізнесу. І практично 90-% цих питань, які були поставлені на зустрічі з прем’єр-міністром, це було в кінці травня, ці питання були вирішені. Сьогодні зміни до Податкового кодексу дають можливість послуги, які надають суб’єкти спрощеної системи оподаткування, відносити на витрати.

Олександр ІВАХНЮК: Це не всім категоріям.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Не всім. Є певні вимоги, але 75% категорій підприємців можуть це робити. Важливо, що збільшені обсяги товарообігу, при яких Ви залишаєтесь спрощенцем. Дуже важливо те, що свідоцтво, яке вам видають, не треба щороку поновлювати, ходити, оббивати пороги по податкових адміністраціях та інших інстанціях.

Олександр ІВАХНЮК: Ви маєте на увазі Свідоцтво платника Єдиного податку?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Так. Також є вирішені проблемні питання із класифікацією цього бізнесу. Він поділений на чотири групи. Це також дає певний простір для творчості.

Олександр ІВАХНЮК: Чому тоді не вдалося переконати, а нині вдалося? Можливо, громадські організації, можливо, Рада підприємців при Кабміні недостатньо аргументувала свою позицію тоді?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Така позиція, як «податковий майдан» - це був найвищий аргумент. Окрім нього в нас відбувались на різних рівнях з різними центральними органами держаної влади постійні дискусії. Чи це принесе користь державі чи ні. Тому що такий чисто фіскальний підхід, щоб тиснути під приводом того, що в цьому середовищі можуть відмиватись «брудні» гроші, що можуть ухилятись від сплати податків, що в магазинах зареєстровані десятки або сотні підприємств, а великий супермаркет працює, не сплачує податки. За цією ширмою не бачили інших проблем. Це зайнятість населення, це реальна сплата податку, це соціальний спокій в державі в тих непростих умовах, коли одна криза була, а зараз інша світова криза впливає на ситуацію в суспільстві. Ми переконували, що інші є причини, які треба врахувати. А не чисто фіскальний підхід здійснити до цього. І ми зробили це. Прем’єр-міністр нам повірив, але проблема в тому, що 4 місяці поспіль, після того як було прийнято рішення урядом, ми не могли в ВР добитись того, щоб проголосували за ці зміни. Нарешті, це сталося. Ми зараз задоволені. Кажемо, що виправлені ті помилки і середовище, в якому функціонував цей бізнес, зараз покращиться. Ми думаємо що він на 90% дасть можливість відновити робочі місця, які були втрачені, і потім треба робити наступний крок. Треба вдосконалювати цю базу, яка буде зараз сформована. Тому що досконалості немає меж. Треба вивчати досвід, як працює такий бізнес в Грузії. Прибалтиці, Східній Європі.

Олександр ІВАХНЮК: Виникає питання про відповідальність малого бізнесу. Ви говорите про створення нових робочих місць. Чи це соціальна складова - малий бізнес чи це все таки бізнесова складова? Він реально впливає на зростання ВВП так, як в інших країнах? Він працює на державу чи він працює на себе в українських реаліях?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Я думаю, що в першу чергу, це соціальний проект. Якщо ми кажемо про малий бізнес, то це створення робочих місць за рахунок ресурсів самого підприємницького середовища.

Олександр ІВАХНЮК: В інших країнах за рахунок цього фактично живе держава, живуть інші люди.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Якщо брати долю ВВП, який формує на сьогодні малий бізнес, то в нас значно менше, в рази, чим в інших розвинутих країнах. Це говорить про те, що не сформоване середовище, яке буде окрім формування сприятливого для життя середовища ще наповнювати бюджет і впливати на ВВП, який формується в державі. Для цього треба з боку держави робити відповідні дії. Зараз ситуація виправлена і ми відновимо те, що мали. Але треба робити наступні кроки. Ми зараз створили декілька робочих груп. Ми працюємо з відповідними міністерствами. В першу чергу, з Міністерством економіки. З тим, щоб дати нові пропозиції для того, щоб ми розвинули це середовище. Щоб воно, принаймні, на ті показники вийшло, які має Європа і США, але було на цьому шляху. Щоб малий бізнес не тільки виконував соціальну функцію, а щоб він ще виконував функцію наповнення бюджету так, як це відбувається в інших країнах і впливав на розвиток суспільства в цілому.

Олександр ІВАХНЮК: Чи вдавалося Вам переконати малого підприємця в тому, що не можна торгувати на газоні?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Наприклад, ми зараз ведемо непросту дискусію, якщо говорити про столицю, з приводу того, чи можна щось зробити, щоб в переходах, де є метро, особливо далі від центру, щоб можна було вийти з метро і вийти наверх на вулицю. Неможливо пройти, тому що у Вас на шляху будуть квіти, м’ясо, солоні огірки. Це не є бізнес. Можливо, це безвихідь, з одного боку. А з іншого боку, це корупція, тому що в кожному випадку найбільша проблема міста Києва, що за цим так званим бізнесом «криша» знаходиться в певних кабінетах, і це є представники силових структур. Які мають цей бізнес під своїм контролем. Який не сплачує податків місту. Який знаходиться в тих містах, де в європейських країнах не буває бізнесу. Я не думаю, що це на користь суспільству. Це інша проблема, про яку ми говоримо. Кажемо, що внесемо зміни, ще краще допрацюємо це податкове законодавство, чи буде так середовище, щоб так розвивався бізнес? Ні, не буде. Одна з найбільших проблем, яка стримує розвиток бізнесу в державі - це корупція.

Олександр ІВАХНЮК: Тобто не зімни до Податкового кодексу - головні.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Це корупція. Почитайте Указ президента стосовно концептуальних засад підходу до боротьби з корупцією. Це вже не перший крок, який робить президент для подолання цього ганебного явища в суспільстві. Але хотілося б вірити, що цей крок буде початком реальних змін в боротьбі з корупцією. Тобто це проблема номер один. Інша проблема - це відсутність судової гілки влади. Бізнес, який сьогодні знаходиться під тиском корупції не може знайти правди в суді. Там також корупція. Можливо, на третьому місці - регуляторна політика. Ми в уряді домоглися дуже багато. Зроблені такі радикальні кроки, щоб змінити регуляторне середовище. Але не встигає уряд скасовувати сотні тисячі регуляторних актів, які струмували розвиток, як з’являється вдвічі більше нових. І це на всіх рівнях. Ми казали, що треба відновити орган державної центральної влади, який би відповідав за контроль реалізації регуляторної політики в державі. Нажаль, такий комітет був скасований. Ми домовилися про те, що він буде відновлений. Але довго затягується цей процес. Четверта сходинка - якраз Податковий кодекс, податки. І є безліч інших. Доступ до фінансування, наприклад. Сьогодні бізнес не може взяти кредити в банках. І до цього також причетна держава. Це є цілий комплекс питань, проблем, які треба вирішувати.

Олександр ІВАХНЮК: Ми говоримо про зміни до Податкового кодексу, які змінили Єдиний податок для когось з 200 грн. до 20 грн., я кажу умовно. А людина все одно змушена платити адміністративний податок за отримання дозволу, за ще щось і не в кишеню держави. Виходить, що основна проблема не вирішена і ніби її немає.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Коли ми аналізували десь місяць тому, то з прийняттям змін до Податкового кодексу що ж сталось? Та величезна кількість підприємців, які офіційно призупинили свою діяльність, де ж вони поділись? Але 90% з них залишилось працювати. Але працювати не легітимно, сплачуючи корумпований податок не державі, а певній категорії державних чиновників.

Олександр ІВАХНЮК: Найцікавіше, що люди готові платити не державі, і великі суми. Але державі навіть ті 200 грн. не готові заплатити.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Вони не можуть державі заплатити 200 грн., тому що крім 200 грн. вони повинні ще 500 грн. класти в інші кишені. Тоді виникає запитання: можливо, краще державі заплатити, а тим, хто їх оббирає, офіційно збільшити заробітну плату. Але це питання боротьби з корупцією. В нас є багато конкретних пропозицій, що робити державі, щоб долати ці явища.
СЛУХАЧКА: Вікторія. Всі дуже багато говорять, що нам дуже потрібно розвивати підприємництво, створювати умови, щоб талановита молодь залишалась в країні. Але я сама зіштовхнулася з тим, що навіть якщо ти маєш бізнес, ідею та технічне обґрунтування, що підтверджує її реалістичність, то реалізувати її в Україні неможливо. Хоча в Німеччині її відривають з руками і ногами.

Олександр ІВАХНЮК: Ринок все відрегулює.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Якщо є цікавий бізнес-проект, то з цим бізнес-проектом можна підійти до банку, щоб він дав для цього кредит. Але є проблема отримання фінансування для розвитку свого бізнесу. Я не хочу критикувати банки, тому що вони знаходяться не в простих умовах і не завжди вони можуть з першого разу, практично 99%, вони обґрунтовано відмовлять. Але для цього є держава. Наприклад, в Росії мені імпонують такі бізнес-інкубатори, які створюються у великих містах. Можна говорити про місто Київ, де є велика кількість підприємців, які випускали продукцію для військово-промислового комплексу. Ці підприємства стоять. В Києві 9-ть величезних підприємств. Це величезні цехи, де не треба брати якійсь дозвіл для підключення до каналізації, до води, електроенергії. В Росії дають підприємцю, який розпочинає свій бізнес, безкоштовно площу до 300 кв. метрів в таких цехах. Якщо ти хочеш збирати меблі, то безкоштовно на два роки тобі дають приміщення. Ти платиш тільки за електроенергію, воду, каналізацію. Але приміщення в тебе є і ти не отримуєш ніяких дозволів, бо вони на цих цехах вже всі є. В адміністративному приміщенні дають тобі 25 кв. метрів дві кімнати. Для того щоб ти посадив бухгалтерію. В нас такого нема. Нам треба дуже багато працювати над цим і зробити реальні кроки у напрямку підтримки розвитку малого бізнесу, який потім стане середнім бізнесом. Поки що перший крок, про який ми кажемо, зроблений 2 тижні тому. Ми рахуємо, що такий процес повинен бути постійним. Якщо цього не робити, то я не знаю, чим це може закінчитися.
Сл Роман, Луганщина. Хто мусить понести відповідальність за втрачені робочі місця та втрачені прибутки через недолугість у Податковому кодексі?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Дуже важко знайти конкретну особу. Тому що це було політичне рішення. Це голосували депутати за цей Податковий кодекс. Депутати, яких обрали ми. Тому ми самі себе повинні запитати, чому це сталось. Ці депутати, які зараз поправили ситуацію, вони заслуговують на подяку. Значить, ми не до кінця помилилися, роблячи такий вибір. Але якщо вони і надалі будуть помилятись, то напевно, ми їх не підтримаємо на наступних виборах.

Олександр ІВАХНЮК: Тобто Ви схиляєтесь до того, що це політична відповідальність, а не кримінальна чи адміністративна?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Так.

Олександр ІВАХНЮК: Треба відшкодувати збитки.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Їх дуже важко буде обрахувати. Це все таки політичне рішення. Я не думаю, що за політичне рішення ми повинні когось шукати та притягувати до відповідальності.

Олександр ІВАХНЮК: Навіть якщо це політичне рішення спричинило такі шалені збитки, втрату робочих місць, величезна кількість людей опинилась «біля розбитого корита»?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Це політичне рішення. Це прийнятий закон. Це не є одноосібне рішення якогось чиновника. В нас є Податковий кодекс, який дав одну цікаву норму. Що держава вперше буде відшкодовувати збитки, якщо вона їх нанесла суб’єкту господарювання. Раніше вона не відшкодовувала. Ви судитесь, програли, якщо не сплатили своєчасно податок, то держава на вас пеню, штраф, а з боку держави ви не мали права отримати якісь штрафи. Зараз це має місце. Нажаль, не підтримали нас політики, так як в ЄС, що держава платить за це штраф підприємцю, але не з власної кишені, а з кишені того чиновника, який допустив над Вами такі дії. Якщо Вас заставив сплатити наперед податок і Ви понесли збитки, доказали це в суді, то держава повертає Вам ці кошти, платить штраф. Але не із своєї кишені штраф, а конкретного державного чиновника, який це заподіяв. Якби це імплементувалось в інших законодавчих актах, то я думаю, що наші чиновники дуже багато думали, чи треба їм скоїти протиправні дії проти бізнесу чи ні.

Олександр ІВАХНЮК: На якому рівні відкинули цю пропозицію?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Ця пропозиція відкидалась на різних рівнях. Казали, що давайте зробимо перший крок. Що спочатку держава попробує оплатити Вам штраф, якщо Ви виграєте суд. Ще попробуйте виграти суд в держави. Але якщо все буде гаразд, то Вам держава поверне не тільки кошти, а ще й заплатить штраф. А наступним кроком у зміні законодавства буде і чиновник, який повинен відповідати з власної кишені.

Олександр ІВАХНЮК: Президент України Віктор Янукович підписав закон про затвердження ставок вивізного експортного мита на окремі види сільськогосподарських культур, ухвалений Верховною Радою 7 жовтня. Законом скасоване експортне мито на пшеницю та кукурудзу, залишено без змін експортне мито на ячмінь. Законопроект пропонував це мито знизити. Експортне мито на боби, рапс та соняшникову олію не запроваджувалося. Кому вигідно? До виробника щось дійде?
Леонід КОЗАЧЕНКО: В першу чергу, це вигідно державі. Тому що запровадивши такі обмеження, ми зупинили експорт продукції. Ми за 3 місяці недоотримали близько 2 млрд. дол. в Україну. Ми маємо досить великі проблеми з зовнішньоекономічним валютним сальдо. І в першу чергу, держава від цього страждала. Не продаючи цю продукцію, ми для себе створювали системну проблему, пов’язану із нашим знаходженням у сегментах світового ринку, де ми традиційно продаємо цю продукцію. Основні наші конкуренти, зокрема Росія, вийшли на ці ринки, закріпилися на них, і зараз нам там продавати продукцію практично неможливо. Нам треба рухатися до країн Близького Сходу, везти продукцію в Південну Корею, Індію та інші дуже віддалені регіони, де значно тяжче продавати цю продукцію. Держава на цьому більше втрачала, ніж на короткому проміжку часу – самі сільськогосподарські підприємства.

Олександр ІВАХНЮК: Виходить, що в якийсь момент українські підприємці, які займаються постачанням сільськогосподарської продукції, що вони не можуть продавати. Це не вигідно.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Вони прекрасно розуміли, що ці обмеження діяли до кінця поточного року, що з 1-го січня ці обмеження знімуть, і вони будуть продавати. Та продукція, яка не обкладалися експортним митом: соняшник, ріпак, соя – продавалися, та підприємці мали якісь гроші з того. Їм вистачало, щоб закінчити збирання врожаю. Тобто треба було дотягнути десь до початку листопада, де трейдери купували б вже з розрахунку, що за 2 місяці до 1 січня вони довезуть цю продукцію в порти і будуть продавати вже без мита. За цей період в три місяці були величезні втрати для держави та сільського господарства, тому що за цей період відбулося найбільш страшне: світовий ринок обвалився, ціни впали. Традиційно ціни зростають в листопаді, грудні, січні. А тут був дуже серйозний обвал цін і в додаток мито. І це практично унеможливило подальший продаж цієї продукції з України. Тому біли різні акції, починаючи від конкретних перемовин на різному рівні з органами державної влади, з урядом, та закінчуючи страйком, який відбувся біля Верховної Ради, коли близько півтори тисячі фермерів зібралися і поставили цю вимогу. І терміново уряд пішов на зустріч і вніс пропозицію у Верховну Раду, вона була проголосована і президент підписав закон та скасував всі ці обмеження.

Олександр ІВАХНЮК: Ви вважаєте, що страйк – це аргумент? Немає розумніших аргументів?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Вже як безвихідь, коли абсолютно нічого не можна зробити, то люди йдуть на це.

Олександр ІВАХНЮК: Виходить, що лідери не змогли словами донести. І вони змушені збирати людей.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Нажаль, лідери не змогли донести словами. Прес-конференціями, листами. Вісім листів було написано на ім’я президента, які підписували практично всі асоціації, які є на Україні. Жодної відповіді на жоден лист ніхто не отримав. Що ж треба було робити в такому випадку? Коли всі асоціації пишуть листи вищому керівництву країни, просять негайно приступити до діалогу, аргументують, показують збитки державі та конкретним суб’єктам господарювання, і нічого не відбувається. Тоді люди починають проявляти інші дії.

Олександр ІВАХНЮК: І тоді спрацьовує?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Тоді сумарно це все спрацьовує. Я не думаю, що якби ці півтори тисячі вийшли, то тільки б від цього щось змінилося. Але міністерство сільського господарства зайняло теж таку позицію, радикальну, що негайно треба змінювати ситуацію, тому що всі від цього втрачають. В решті решт, відбувся діалог з прем’єр-міністром, який особисто провів зустріч з керівниками асоціацій. Він після цього наступного дня прийняв рішення скасувати всі мита. Це його особиста вказівка. І чому у Верховній Раді залишило мито на ячмінь, до сьогоднішнього дня ніхто не знає. Це сама збиткова культура, яка на сьогодні залишилася без можливості її продажу. Єдине, що можна зробити – продати виробникам свинини практично під реалізацію з майбутнім розрахунком через місяць, два, три. Мінусова рентабельність від реалізації ячменю сьогодні складає приблизно 34%. Я не знаю, як на наступний рік можна змусити когось сіяти ячмінь в таких умовах. А от пшениця та кукурудза відчули подих свіжості. Сьогодні кукурудза почала рухатися до портів. Після прийняття відповідного рішення ціни на кукурудзу піднялися на 250-300 грн. за 4 дні. Це дуже добре. Сьогодні ця культура є рентабельною та вона покращить фінансовий стан. Вона покращить платіжний баланс України, зовнішньоекономічне сальдо України. Всім від цього буде користь.

Олександр ІВАХНЮК: Ви так говорите, ніби сільське господарство вже стало основною продукцією, яка впливає на добробут, ВВП.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Ні, основним не є сільське господарство. Воно було в 2008 році дуже впливовим, тому що до 20% експорту – була аграрна продукція. В поточному році вона могла б складати близько 20% по вартості. Нажаль, цього вже не станеться. Але я думаю, що після Нового року ми будемо активно продавати цю продукцію і в наступному році ми зробимо непоганий поступ. Звичайно, якщо будуть нормальні погодні умови, щоб ми наступний врожай зібрали таким же вдалим, як в поточному році.

Олександр ІВАХНЮК: Коли Ви говорите «ми», Ви маєте на увазі великих товаровиробників, власників великих земельних ділянок?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Я маю на увазі українців, тому що все це є власність, яка формує соціальні блага, національний продукт. Я маю на увазі, що ми – селяни, які виробляють цю продукцію.

Олександр ІВАХНЮК: Тобто дістанеться і конкретному домогосподарству?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Безумовно.

Олександр ІВАХНЮК: Чому в усіх галузях високі технології сприяють прогресу, а в галузі сільського господарства вони тільки перетворюють харчі в якусь хімію? Мається на увазі, в галузі переробки.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Не завжди це так. Сучасні технології - технології, які будуються на GPS-контролю, системи точного землеробства. Це зовсім нове. Це те, що кожні 20 років радикально змінює умови ведення бізнесу у цій галузі. Інша складова цього – генномодифікована продукція. Тут хімія та антибіотики мали місце. Зараз їх менше. ГМО замінюють хімію. Ця продукція також несе в собі певну загрозу. Вона створює опосередковану загрозу, тому що вона більше впливає на середовище, ніж безпосередньо на організм людини, яка споживає цю продукцію. Ці технології, з одного боку, спасають людство від смерті, тому що щодня сьогодні 28 тис. людей помирає від голоду, бо не вистачає продовольства. А з іншого боку, вони створюють певні хронічні захворювання для людей, безумовно, за рахунок того, що неякісна продукція, або це є якась похідна від тих технологій. Вчені кажуть, що ті, хто можуть купити органічну продукцію, повинні заплатити на 40% більше. Таких людей в Європі – 30%, в США – 45%, в Україні – менше 10%. Але є інша статистика. Кажуть так, що якщо Ви будете їсти звичайні продукти, то втричі менше витратите на своє лікування, ніж на органічну продукцію, яку Вам прийдеться купувати. Треба робити вибір. Органічна продукція – це все ручна праця.
СЛУХАЧ: Юрий, Киев. О каком развитии малого бизнеса может идти речь, если фактически физических лиц, плательщиков единого налога, лишили возможности сотрудничать с юридическими лицами и относить на валовые затраты все эти расходы?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Наприклад, люди, які торгують на ринках. Їхні послуги ніяк не можуть відноситися на витрати. Але якщо це друга-четверта категорії, які реально надають послуги, то є перелік видів діяльності, при яких Ваші послуги йдуть на витрати. Є також там проблеми, пов’язані з тим, чи є Ви платником ПДВ. З одного боку, це трохи ускладнило ситуацію. З іншого боку, воно, навпаки, покращило умови, тому що обсяги товарообігу, які Ви досягаєте, суттєво збільшені. Це дає Вам більше можливості для здійснення діяльності. Тому треба використати цю базу, яка створена. Вона не є ідеальною, над нею ми ще будемо працювати. Але її треба максимально використати, щоб зберегти те, що ми втратили за декілька місяців. Я думаю, що це реально. Потім будемо робити наступний крок.
СЛУХАЧ: Ви очолюєте регіональну раду підприємців, здається. Подібна організація є і в Волинській області. Тільки держава повинна допомагати чи підприємці також? Наприклад, в нас біля обласної державної адміністрації є досить потужне підприємство, яке по нафтовій галузі на Західній Україні, напевно, найбільше. Там дорога поряд така розбита, що не можуть навіть чиновники обладміністрації під’їхати.

Олександр ІВАХНЮК: Мова йде про відповідальність бізнесу.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Я думаю, що держава повинна створювати умови, а бізнес повинен в цих умовах робити максимум в цих умовах, щоб допомогти собі і державі. Але не завжди це так відбувається. Класично це має бути так.

Олександр ІВАХНЮК: Але поки що немає розуміння, що не можна торгувати біля метро, не можна ставити свою торгівельну точку на газоні, не можна, орудуючи мільярдами гривень, мати біля себе розбиту дорогу. Нажаль, поки що не всі в Україні розуміють, що саме так не може бути.
СЛУХАЧ: Харьков. Вы – сторонник капиталистической системы хозяйствования в стране и в сельском хозяйстве или социалистической системы?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Я проработал очень много лет в сельском хозяйстве и знаю обе системы. Я очень много езжу по свету и вижу, как живут наши соседи. Капиталистическая система лучше социалистической. Конечно, социалистическая тоже была неплохой. Я был председателем колхоза, я знал, какая цена будет на зерно, на минеральные удобрения, какая будет рентабельность. Сегодня мы это возродить не можем. Поэтому мы должны « не быть одной ногой в прошлом, и скользить в настоящем». Нужно становиться прочнее на ногу. И если мы работаем в капиталистических, рыночных условиях, то нужно делать все, чтобы эта отрасль ощущала на себе условия рыночной экономики. К сожалению, мы в ручном режиме регулируем сельское хозяйство, и оно не может «стать на ноги», получить финансирование, увеличить свой потенциал, этим помочь людям, которые работают в этой отрасли, и стране.

Олександр ІВАХНЮК: Яскравий приклад – гречка.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Не только гречка. Тут є багато прикладів. Можна назвати цілі галузі, які «падають», тому що весь час вони в такому режимі. Ціна зафіксована, прибутковість зафіксована, заборони на експорт тощо.

Олександр ІВАХНЮК: Але, можливо, слухач мав на увазі великотоварне чи дрібнотоварне виробництво у сільському господарстві.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Тут треба підходити гнучко до цього. Тому що в нас відбулися певні процеси трансформації цього сектору економіку. І тут повинні бути і великі , і середні, і дрібні. Не можна сказати, що тільки великотоварне можливе єдине. В сьогоднішніх умовах так сказати неможливо. Треба шукати баланс в залежності від регіонів. Європейський підхід побудований на дрібному, але там ця галузь тримається на дотаціях. ЄС дає 850 євро дотацій на гектар.

Олександр ІВАХНЮК: Тобто там це не бізнес, а соціальні проекти?
Леонід КОЗАЧЕНКО: Або 40% на валову продукцію – дотація держави. Якщо ми порівнюємо ціни у Франції та в Україні, то треба помножити. Там 40% додають до валової вартості, а в нас відбирають від селян 11%. Щоб порівнювати ціни в них та в нас, треба помножити їхню ціну на 1,5, і приблизно тоді можна бачити, наскільки вона корелює з українською ціною. Якщо по хлібу, то це приблизно в 2,6 разів у Франції хліб дорожчий. Якщо по м’ясу, то приблизно на 30% в нас воно дешевше, ніж в них. Це не просте питання, над яким треба багато дискутувати.
СЛУХАЧ: Степан Левада. Повернення уваги уряду до малого бізнесу пов’язано з масовим безробіттям випускників університетів?
Леонід КОЗАЧЕНКО: В тому числі і з цим. Є проблема з випускниками університетів та з багатьма іншими, які сьогодні не можуть знайти себе в нинішніх умовах в бізнесі, не можуть реалізувати себе на державній службі. Це проблема, яку треба вирішувати саме створенням умов для бізнес-діяльності.
СЛУХАЧ: Олександр, Херсон. Як може Україна конкурувати, наприклад, з Німеччиною, в якої в Національному банку 3,4 тис. тон золота, а в Україні – 0? Тільки є золотовалютні резерви, як каже президент, 34 тонни золота.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Наше найкраще золото –це земля. Чорноземи – 30% від світових запасів. Німці, по деяким даним, під час Другої Світової війни вивезли 800 тис. тонн чорноземів. Це дорожче, ніж золото. А друге золото – це люди, які працюють в різних галузях. Взагалі населення України досить інтелектуальне. В розрахунку на тисячу жителів в нас кількість людей з вищою освітою вища, ніж у Німеччині. Люди і земля – це найдорожче. Інша річ, чому ми не можемо, такі інтелектуальні, використати такі можливості. Шукати на нього відповідь треба, починаючи з Вас особисто, з Вашого сусіда, з мене, з усіх нас.

Олександр ІВАХНЮК: Мені здається, ринок все відрегулює.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Не все. Відрегулюють люди, які повинні працювати на цьому ринку.

Олександр ІВАХНЮК: Той, хто хоче працювати, працюватиме за будь-яких обставин.
Леонід КОЗАЧЕНКО: Але ми самі це повинні зробити

Джерело: ERA





Обговорити на форумі


Пошук
по сайту

"і" "або"
 


 

Опитування
Наскільки погіршилось ведення бізнесу в Україні після прийняття Податкового кодексу?
Суттєво погіршилось
Незначно погіршилось
Поліпшилось
Кардинальних змін не відчутно


Результати


 


 


 


 





Підписка
на новини

 

© 2008 РАДА ПІДПРИЄМЦІВ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Зауваження та пропозиції надсилайте на адресу: rada@kmu.gov.ua